Судом при розгляді справи про поновлення Романа Олійника на роботі встановлено грубі порушення відповідачами норм трудового законодавства

        У понеділок, 7 травня, Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалено рішення в справі за позовом Романа Олійника до Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства про визнання незаконним звільнення з роботи та поновлення на роботі.
        За результатами розгляду справи, судом визнано протиправним та скасовано накази Державного агентства лісових ресурсів України та Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства про звільнення позивача з посади першого заступника начальника Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, поновлено позивача на посаді, рівнозначній раніше займаній посаді першого заступника начальника Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, з 27 грудня 2017 року. Крім того, рішенням суду стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 81011,53 грн. з вирахуванням податків та обов'язкових платежів.
      Підставою для прийняття рішення про поновлення Романа Олійника на роботі слугувало те, що судом при розгляді справи встановлено грубі порушення вимог закону при звільненні позивача з роботи.
      Позивач, будучи державним службовцем, був попереджений про зміну істотних умов служби, а саме: посада, яку обіймав позивач, в новому штатному розписі відсутня, істотні умови служби не може бути збережено.
      Так само, одним з відповідачів було запропоновано позивачу переведення тільки на вакантну посаду головного спеціаліста відділу лісового господарства, при цьому, судом встановлено, що станом на день звільнення позивача, в Івано-Франківському обласному управлінні лісового та мисливського господарства були й інші вакансії, крім запропонованої, в т.ч. заступника начальника управління, начальника відділу лісового господарства, завідувача сектору юридичного забезпечення та управління персоналом.
      Вимоги пункту 6 частини 1 статті 83 Закону України «Про державну службу» (на підставі яких відбулося звільнення) вказують, що державна служба припиняється у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (стаття 43). В даному випадку позивачем не подавалися заява про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 «Про державну службу» чи заява про переведення на іншу запропоновану йому посаду, відтак слідує, що згідно положень ч.4 ст. 43 Закону України «Про державну службу», державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.
      Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом України «Про державну службу».
      Положеннями статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав змін в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Одночасно відповідно до статті 49-2 КЗпП України, а також з огляду на гарантії передбачені статею 2-1 КЗпП України, роботодавець є таким, що виконав обов'язок щодо пропозицій під час звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (скорочення чисельності або штату працівників), якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота) за відповідною професією чи спеціальністю, які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду, а також, які існували на день звільнення. Таким чином, суд вважав, що відповідач, не належно виконавши свій обов'язок щодо працевлаштування позивача, порушив вимоги статті 49-2 КЗпП України.
      Одночасно судом встановлено, що відповідно до вимог Положення про Івано-Франківське обласне управління лісового та мисливського господарства, Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, а також Порядку взаємодії Міністерства аграрної політики та продовольства України з центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, звільнення позивача було можливе лише за погодженням з Міністром аграрної політики та продовольства України, натомість звільнення здійснено без такого погодження.
    Під час розгляду даної справи, на одному з інтернет-ресурсів публікувалися критичні повідомлення на адресу суду, метою яких було відвернення уваги громадськості від суті спірних правовідносин та правильності прийнятих суб’єктами владних повноважень рішень про звільнення особи з роботи. Однак дані публікації жодних чином не вплинули на об’єктивність (справедливість, безсторонність) судового рішення в даній справі.

 Із судовим рішенням можливо ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням (номер справи: 809/23/18):http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73898412

За повідомленням прес-служби суду